Шпаклівка

Шпаклівка та її основні характеристики

Шпаклівка (або шпатлівка) — це пастоподібний або порошковий будівельний матеріал, який використовується для вирівнювання поверхонь перед їхнім фінальним оздобленням. На відміну від штукатурки, яка призначена для грубого вирівнювання значних перепадів стін, шпаклівка має дрібнозернисту структуру, що дозволяє досягти ідеально гладкої площини.

Зручність у роботі та довговічність майбутнього оздоблення визначають основні характеристики шпаклівок:

1. Зернистість (фракція) — визначає гладкість поверхні: груба фракція підходить для вирівнювання глибоких нерівностей, а дрібна — для створення ідеально гладкого шару під фарбування.
2. Адгезія — показник міцності зчеплення матеріалу з основою; чим він вищий, тим надійніше шпаклівка триматиметься на стіні та не відшаровуватиметься.
3. Товщина шару — допустимі межі нанесення за один підхід; перевищення рекомендованої виробником товщини призводить до появи тріщин та осипання матеріалу.
4. Час висихання та життєздатність — час, за який розчин твердне у відрі (важливо для темпу роботи) та час повного висихання на стіні до початку шліфування.
5. Ступінь усадки — здатність матеріалу зменшуватися в об’ємі після випаровування вологи; мінімальна усадка дозволяє уникнути повторного вирівнювання.
6. Пластичність — зручність розподілу суміші по поверхні; пластична шпаклівка легше наноситься тонкими шарами та краще заповнює дрібні дефекти.

Види шпаклівок

За стадією застосування та ступенем готовності поверхні шпаклівки поділяють на три основні типи. Кожен із них має свою зернистість та допустиму товщину шару:

• Стартова (вирівнювальна). Має грубу зернисту структуру і високу міцність. Вона призначена для первинного вирівнювання стін після штукатурки, заповнення глибоких тріщин та швів. Її можна наносити товстим шаром (від 5 до 15–20 мм за один підхід) без ризику появи тріщин.
• Фінішна. Вирізняється дрібнозернистою структурою (схожа на борошно). Її наносять дуже тонким шаром (зазвичай до 1–3 мм) поверх стартового шару, щоб приховати найменші пори та нерівності. Після висихання та легкого шліфування вона створює ідеально гладку, білу поверхню, готову до фарбування або наклеювання тонких шпалер.
• Універсальна шпаклівка. Поєднує в собі властивості обох попередніх видів. Вона дозволяє виконувати як відносно грубе вирівнювання, так і фінішну підготовку. Це зручний варіант для дрібного ремонту або для роботи з поверхнями, що мають лише незначні дефекти, хоча за якістю «дзеркального» блиску вона може трохи поступатися спеціалізованим фінішним сумішам.

Шпаклівки також класифікують за складом основного компонента, що визначає їхні технічні характеристики та умови використання. Ось основні види:

• Гіпсова шпаклівка. Найпопулярніший вид для внутрішніх робіт у сухих приміщеннях. Вона має білий колір, практично не дає усадки, легко шліфується та створює сприятливий мікроклімат. Проте вона боїться вологи, тому не підходить для ванних кімнат або фасадів.
• Цементна. Виготовляється на основі цементу, що робить її надзвичайно міцною та стійкою до вологи й морозу. Вона ідеально підходить для зовнішніх робіт (фасадів), підвалів та приміщень з підвищеною вологістю (ванни, басейни). Після висихання може давати невелику усадку.
• Полімерна (акрилова та латексна). Це сучасний, зазвичай уже готовий до використання матеріал у відрах. Вона надзвичайно еластична, не тріскається і дозволяє досягти майже дзеркально гладкої поверхні. Акрилові варіанти універсальні, а латексні — ідеальні для дуже тонких фінішних шарів всередині приміщень.
• Масляно-клейова. Найбільш бюджетний варіант на основі оліфи. Вона має специфічний запах і поступово витісняється сучасними складами, проте все ще використовується для підготовки дерев’яних та бетонних поверхонь під масляне фарбування.
• Клейова Містить у складі клей (наприклад, ПВА), крейду та пластифікатори. Вона вирізняється високою міцністю зчеплення з поверхнею та легкістю нанесення, часто використовується для підготовки поверхонь під фарбування емалями.
• Шпаклівка по дереву. Спеціалізований склад, що часто імітує колір різних порід деревини (дуб, сосна, махагон). Вона еластична, швидко сохне і використовується для реставрації меблів, паркету, дверей та віконних рам.

Як обрати шпаклівку

Щоб правильно обрати шпаклівку, потрібно врахувати тип приміщення, стан стін та вид фінального оздоблення. Важливо врахувати:

• Вологість приміщення – для сухих кімнат (спальні, вітальні) обирайте гіпсові суміші, а для ванних кімнат, кухонь та фасадів — вологостійкі цементні або полімерні склади.
• Етап робіт – для заповнення глибоких тріщин та первинного вирівнювання купуйте стартову шпаклівку, а для фінішного шару під фарбування –  дрібнозернисту фінішну суміш.
• Тип фінального оздоблення — під шпалери достатньо стартової або універсальної суміші, тоді як під фарбування обов'язково потрібна фінішна шпаклівка для досягнення ідеальної гладкості.
• Форму випуску — сухі суміші вигідніші для великих площ та грубого вирівнювання, а готові пасти у відрах ідеальні для тонкого фінішного шару, оскільки мають кращу еластичність.
• Сумісність з основою — перевіряйте, чи підходить склад для вашої поверхні (бетон, гіпсокартон чи дерево), щоб забезпечити максимальне зчеплення матеріалів.

Поради щодо використання шпаклівки

Для того, щоб поверхня після шпаклювання була міцною та ідеально рівною, необхідно дотримуватися чіткої технології підготовки та нанесення матеріалу. Навіть найдорожча суміш може піти тріщинами, якщо знехтувати базовими правилами роботи.

Ось основні поради, структуровані за етапами робіт:

1. Ретельна підготовка основи — перед початком робіт очистьте стіну від пилу, залишків старих шпалер чи фарби, а також обов’язково нанесіть шар ґрунтовки, щоб покращити зчеплення та запобігти занадто швидкому всмоктуванню вологи зі шпаклівки.
2. Правильне замішування суміші — при використанні сухої шпаклівки завжди засипайте суміш у воду, а не навпаки, і перемішуйте міксером на низьких обертах у два етапи з перервою в 5 хвилин для повного розчинення полімерних добавок.
3. Використання двох шпателів — тримайте один широкий шпатель (30–45 см) для нанесення суміші на стіну, а інший вузький (8–10 см) — для накладання шпаклівки на робоче полотно та очищення його від залишків, що підсохли.
4. Дотримання техніки нанесення — накладайте матеріал перехресними рухами, тримаючи шпатель під кутом близько 60 градусів до поверхні, та намагайтеся робити плавні переходи між ділянками, щоб мінімізувати кількість напливів.
5. Контроль товщини шару — ніколи не намагайтеся вирівняти глибокі ями одним товстим шаром фінішної шпаклівки, оскільки вона гарантовано дасть усадку або трісне; краще нанести два тонких шари з повним просушуванням кожного.
6. Правильне шліфування — розпочинайте затирання стін тільки після повного висихання матеріалу, використовуючи спеціальну терку з сіткою або наждачним папером, та обов’язково підсвічуйте поверхню прожектором під гострим кутом, щоб побачити найменші дефекти.

Купити шпаклівку для ремонту в надійному місці гарантує якісний результат, тому продукція магазину АРС стане запорукою довговічного та естетичного оздоблення вашої оселі. У каталозі компанії представлені різноманітні види шпаклівок, від бюджетних сухих складів до професійних готових паст, що дозволяє підібрати ідеальне рішення для будь-якого типу приміщення. Вибираючи перевірені шпаклювальні суміші, ви максимально спрощуєте вирівнювання стін шпаклівкою, отримуючи бездоганно гладку поверхню під фарбування або шпалери за помірну ціну.