Стяжки для підлоги

Що таке стяжка для підлоги та її види

Стяжка для підлоги – це проміжний шар, який створюється між несучою основою (плитою перекриття або ґрунтом) і фінішним покриттям підлоги (ламінатом, плиткою, паркетом). Вона є одним із ключових елементів конструкції підлоги, що забезпечує її функціональність і довговічність.

Основне призначення стяжки:

• Вирівнювання поверхні: Усунення перепадів висоти, вибоїн і нерівностей на чорновій основі для отримання ідеально рівної горизонтальної площини, формуючи ідеальну підлогову основу.
• Створення необхідного ухилу: У приміщеннях, де це необхідно (наприклад, у ванних кімнатах), вирівнюючий розчин формує ухил для стоку води.
• Розподіл навантаження: Рівномірний розподіл механічного навантаження від експлуатації по всій площі несучої плити.
• Приховування комунікацій: Маскування інженерних систем, таких як електричні кабелі або елементи системи «тепла підлога».
• Забезпечення тепло- та звукоізоляції: Стяжка підлоги може виступати основою для ізоляційних матеріалів або сама мати ізоляційні властивості.

Основні види стяжок для підлоги

Стяжки класифікуються за складом суміші та технологією укладання:

• Мокра (традиційна): найпоширеніший вид. Використовується класичний цементно-піщаний вирівнюючий розчин з великою кількістю води. Вимагає тривалого часу на висихання (близько 28 діб) і схильна до розтріскування.
• Напівсуха: сучасний метод, що використовує цементно-піщаний розчин з мінімальною кількістю води та фіброволокном. Головні переваги – швидке висихання та відсутність усадки (не тріскається).
• Суха стяжка: складається з шару сухої засипки (керамзитний пісок) та покриття з листових матеріалів (ГВЛ, фанера). Не потребує часу на висихання, що дозволяє укладати фінішне покриття майже одразу.
• Самовирівнювальна (наливна): використовує спеціальні рідкі суміші, які мають високу плинність і самостійно створюють ідеально рівну поверхню за рахунок самовирівнювання. Зазвичай застосовується як фінішний шар (до 30 мм) перед укладанням тонких покриттів.

Переваги самовирівнювальної стяжки перед іншими видами

Самовирівнювальна стяжка (або наливна підлога) є сучасною технологією і має значні переваги перед традиційною, особливо коли потрібна ідеальна якість поверхні.

Ось її основні переваги:

• Ідеально рівна та гладка поверхня: завдяки високій плинності, вирівнюючий розчин самостійно розтікається під дією сили тяжіння, створюючи горизонтальну площину без використання жорстких маяків. Це дає найкращу підлогову основу для тонких фінішних покриттів.
• Висока швидкість виконання робіт: процес замішування та розливу швидкий. Більшість наливних підлог стають доступними для пішохідного навантаження вже через 3 – 6 годин.
• Мінімальна товщина шару: суміші можна наносити дуже тонкими шарами (від 2 до 30 мм) для корекції незначних дефектів, що знижує навантаження на несучі конструкції.
• Відсутність усадки та тріщин: спеціальні полімерні добавки забезпечують відсутність усадки під час висихання, мінімізуючи ризик утворення тріщин, що є поширеною проблемою для класичної стяжки підлоги.
• Універсальність: багато видів наливних підлог чудово підходять для систем «тепла підлога» завдяки високій теплопровідності.

Таким чином, самовирівнювальна стяжка є оптимальним вибором, коли пріоритетом є швидкість, самовирівнювання, ідеальна якість поверхні та мінімальна товщина шару для вашої підлогової основи.

Поради щодо вибору стяжки для «теплої підлоги» з різними типами покриття

Для ефективної та довговічної роботи системи «тепла підлога» вибір правильного типу стяжки підлоги має вирішальне значення, при цьому необхідно враховувати і фінішне покриття. Загальна вимога для всіх систем — висока теплопровідність та відсутність повітряних порожнин навколо нагрівальних елементів.

Якщо ви плануєте укладати кахельну плитку або керамограніт, які самі по собі є чудовими теплопровідниками, можна використовувати мокру або напівсуху стяжку. Мокра (традиційна) стяжка, завдяки своїй щільності, добре огортає труби або кабелі, але вимагає обов'язкового армування та дуже тривалого періоду висихання. Напівсуха стяжка з додаванням фіброволокна, яка набирає міцність швидше, є більш сучасним і надійним вибором, оскільки вона менш схильна до розтріскування при нагріванні. В обох випадках фінішне покриття у вигляді плитки забезпечує максимальну ефективність обігріву.

Коли фінішним покриттям виступає ламінат, паркетна дошка або лінолеум, які вимагають ідеально рівної підлогової основи та менш схильні до перепадів температури, найкраще застосовувати самовирівнювальну (наливну) стяжку. Цей вирівнюючий розчин наноситься відносно тонким шаром, щільно прилягає до труб теплої підлоги і, завдяки самовирівнюванню, створює ідеально гладку поверхню. Це запобігає появі щілин під покриттям, що є критичним для якісного укладання ламінату та паркету.

Використання сухої стяжки з керамзитною засипкою та гіпсоволокнистими листами є можливим, але менш ефективним для водяної теплої підлоги через повітряні прошарки в засипці, які можуть погіршувати теплопередачу. Проте, суха стяжка може бути рекомендована для електричних плівкових систем або у випадках, коли необхідно значно зменшити навантаження на перекриття та уникнути "мокрих" процесів. У будь-якому випадку, при роботі з теплою підлогою важливо використовувати спеціалізовані суміші, які мають високу теплопровідність і підвищену еластичність, щоб протистояти термічному розширенню.